Психологія та розвиток дитини

відмітила у своєї дочки (шість буде в серпні) інтерес до статевих органів. раніше вона як те практично не лазила руками в боягузи, ну може в садку, але мені вона про не це расськазивала.так ось, дівчинка те вже велика, треба обережно розмовляти, щоб з одного боку не з’явився ще більше інтересу, а з іншою сторони- не з’явилося сорому і заперечення своєї статевої приналежності.

помімо вопросов- як їй пояснити, розповісти і пояснити що неварто туди лазити пальцями і підручним засобами - виникло питання як (якими саме словами, як часто і взагалі) пояснити їй що не можна дозволяти іншим (хлопчикам і дівчаткам) лазити в боягузи. і що сама теж не коштує це робити?
как часто проводити бесіди про те що не можна розмовляти з чужими, не треба нічого ні у кого брати, нікуди ходити, нікого дивитися і так далі. боюся перегнути палицю щоденними бесідами, але як те дуже страшно за неї….
і саме главноє- як вкласти їй уверенность в тому що мені можна все розповісти….?
я ось в дитинстві знала що мамі можна і потрібно все розповідати, але проте ізза сорому і страху промолчала
а треба було розповісти б, по хорошому те…(((

ЮПД- я не проти дитячого інтересу, питання про те ЯК УБЕРЕГТИ ВІД БЕДИ
ЮПД2- заслання на статті і книги по теме- вітаються

Поділитеся, будь ласка, яку музику Ви включаєте своїм дітям, коли треба рано прокинутися, швидко одягнутися або прибрати іграшки? Що-небудь ритмічне і життєстверджуюче…
Спасибо)

Дорогі френдесси по співтовариству !
Я хочу сказати всім-всім велике спасибі за ваші відповіді в моєму попередньому посту!
Тк в понеділок вранці ми на невизначений час убуваємо на дачу і у мене не буде можливості вийти в Інтернет, я вже не зможу відповісти всім і поблагодаріть кожну. Приношу свої вибачення тим, чьі каменты залишилися без відповіді. Я все прочитала або порочту пізніше!  Я, признатися, не чекала такої гарячої реакції на мою проблему. Спасибі вам!

По сущетсву питання хочу ськазать,  що я зробила дуже багато виводів із сказаного вами, узяла на замітку різні деталі. Початковий план категорично не годиться, ви мене в цьому переконали.  Виправлятиму свої стосунки з дитям, зміню тактику і пропрацюю стратегію. 
Ми підемо іншим шляхом! (с) )))

Всем хороших добрих літніх днів!

З понеділка дочка (5 років 8 місяців) щодня плаче з ранку в дитячому саду - не хочу, щоб ти вирушала. Мало не чіпляється. Пробуджується нормально, йдемо в сад з піснями, увечері теж у хорошому настрої.
І тут до мене доходить, що взагалі-то неділю тому ми поховали мого вітчима. Дочка "дедушку Б." дуже любила, він з нею займався, коли вона приїжджала до бабусі, грав в шахи і так далі Вона з ним попрощалася в морзі, бачила, як горюєт бабуся, весь час говорить, що їй жалко дідусь.
А ще ми місяць тому поховали її прабабусю Вона теж була на похоронах від початку до кінця.
Плачет і боїться мене відпускати тому? Зрозуміла, що всі люди смертні і інколи смертні раптово (с)? Як поговорити з нею, полегшити стрес? Обіцяти, що я буду з нею завжди і ніколи не помру я не стану. Як допомогти дитяті впорається з такими думками?
Ночью спить нормально (ТТТ) - без кошмарів, скриків і розсипів.

Ох вже це слово  "НАДО".
Не люблю його з самого дитинства не взагалі, а в такому контексті, може теж пам’ятаєте:
"Может тобі і не подобається хімія, але є таке слово "НАДО". У житті часто доведеться робити не лише те, що хочеш, але і те що "НАДО""
І все, без переконливих пояснень треба і все.

 Разговаривала з директором школи в якій вчиться моя дочка і чую: "Конечно колиїй (моїй дочці) подобається учиться  вона легко відповідає на 5 або 4. А коли не подобається, то 2 і 3. Але є ж таке слово "НАДО". Як же вона жити те буде у вас, якщо не знатиме такого слова"

Меня прямий в дитинство неначе повернули. Бррррр.(Передбачаючи репліки, про мою важкому дитинстві - воно у мене було пречудесне, мене любили мама, папа, бабусі і дідусі, сусіди і вчителі в школі і вчилася я добре і з легкістю)
Нічего схоже не міняється.

Сейчас з дочкой вивчається хімію, хочемо здати її екстерном, щоб час, який буде витрачено в школі на  вивчення хімії, використовувати на що-небудь ще, що буде цікаве.

Сначала так, було "НАДО"учить хімію під час канікул, але воно швидко перетворилося на "ХОЧУ".
І стало цікаве, легко і приємно. І виявляється хімія така цікава наука і пов’язана з багатьма іншими, навіть з суспільствознавством.

Но питання не про хімію.

Какой  є глибиннийсенс в тому, щоб заставляти робити дитяти те, що "НАДО",а не перетворювати слово "НАДО" у "ХОЧУ".

Может в цьому насильстві над молодою особою є якась велика педогогичеськая користь і я її просто не розумію?
І те, що я намагаюся зробити так, щоб моє дитя робило те. що ТРЕБА, тому що він цього ХОЧЕ пошкодить йому в майбутньому дорослому житті?
 

зараз удома ситуація наколінна (для детального обясненія в мій журнал)
а син 6 років корчить з себе маленького, я виїжджала на 10 днів так бабуся говорить він кожен вечір плакав нудьгував по мамі . зараз вимагає що б я спала з ним і не хоче відпускати (завтра треба знову їхати) …

что це ? мені не здається це нормальним

Здрастуйте!
У мене величезна проблема, мій син погано спить вдень, т.е інколи взагалі не спить. Ми вже ходили до неврапотологу. Він нам сказав, попити крапельки упокаївающие, ванни з травами приймати, спокійні ігри і так далі. Але все таки допомогло це буквально на 2-3 місяці і все заново, дитя не спить вдень. Ми ж постійно не напихатимемо дитяти ліками, що тоді стане з його здоров’ям.
Еще проблема в тому. що ми пішли в садок, і доводиться ходіть лише до обіду, там він теж не спить.
Самоє головне. що він не втомлюється, може грати, гуляти скільки завгодно, але всетаки коли приходить час спати в обід. він починає нервнічить, і психувати, мол не хочу спати.
Я придумала його гойдати, начеб став засинати, але ж в садку його гойдати не будуть.
Но увечері засинає добре. Я вужеві думала, може бути через те, що стає темнішим, а вдень сонце світить. Ми купили штори, але все одно не спить.
Помогите будь ласка радою.За раніше спасибі, з уваженіємdimelnik 

Моя майже 2,5  летняя сестра взялася за "воспитание" батьків.
Чуть що не по її - істерики.
Напрімер:
Очень хоче з папою пройтися до машини. Папа спочатку не хоче її брати з собою, потім погоджується.(взагалі без неї з будинку вийти скрутно - крики-сльози). Мама одягає їй сандалі, але дитя крізь крики заявляє, що хоче інші сандалі. У результаті нікуди вона не йде, в будинку крик-шум, дівчинка в страшній істериці, батьки на нервах, я в Шоке.
Ілі: даю їй банан. Вона говорить, що потрібне, щоб їй дала мама. Мама погоджується і виконує прохання. І так нескінченно - ні, потрібно щоб папа налив води, а стаканчик подала мама.
Еслі раптом не так - сльози.
Каким я бачу вихід - спокійно говорити - якщо не хочеш брати банан у мене - як хочеш. 
Расстроїтся, поплаче. Наступного разу може і візьме у мене)
Родітелі "ломаются" під натиском крику.
Может є якісь хороші статті нацю тему? Щоб я дала їм почитати, а не читала нотації по правильному вихованню дітей)))

Уважамиє "сообщники" і просто фахівці.
Мальчику в 3 роки і 2 місяці важко сказати "да".
Т.е. у нас будь-яка пропозиція (навіть бажане) заперечується, і виливається в риданія, истерию, і "сухие" схлипи.
Очень часто награний плач.
Тяжело мозок працює. Допоможіть зрозуміти розумом. А?

Пи.си. із складнощів - в садку другий місяць замінюють основну виховательку вже третьою + методист підключилася.(люди втомлюються і хворіють).
Лічно у мене період діагностики і лікування (молочні залози, вуха, нерви).

Ситуація: дівчинці 4г.6 міс., розвинена, самостійна в міру, зализана з усіх боків. При будь-якій невдалій спробі щось зробити самій (зняти чоботи, помити посуд, винести власний горщик і ін.) піднімається нечленороздільне виття. При спробі з’ясувати, чому вона не просить про допомогу, ответсвтуєт: “Я ж вже велика, я хочу все уміти. Але у мене не виходить, ось я і вию.” Коли говориш їй, що поки що вона не все може через фізичні здібностіговорить, що вона хоче завжди залишатися маленькою, тому що деякі речі робити складно, а долати труднощі вона не хоче. І при цьому хоче бути першою в садку. Виникаюче протиріччя фактично не вирішуваний, принаймні, доступних слів у мене більше немає для неї.
Помогите зрозуміти, чому дочка наполегливо хоче залишатися маленькою і що мені зробити, щоб вона захотіла стати великою?

З.И. Не залучає ні те, що дорослі ходять в помаді і на каблуках, ні можливасвобода дій, нічого. Маленькою бути краще. І я з нею абсолютно згодна, там, усередині.