У нас ось така проблема організувалася: хлопчиськові 3,4 років, відмінно розмовляє, розповідає вірші, добре запам’ятовує і всього б нічого, та ось не може зрозуміти що таке питання.
На прості, на зразок тих - скільки тобі років, як звати, якого кольору і тп. (загалом, що відповісти можна одним словом), проблем немає, а ось з питаннями по складніше - що ти бачив у бабусі в селі або ще щось подібне до цього, просто повторює питання, причому скільки я раз будуповторювати питання, стільки ж раз він його і повторить знову… Пояснюю, що я хочу почути відповідь, зрештою говорю цю відповідь, бачу, розуміє що щось не те, але якось все одно не клеїться…
Ну і трішки про причини: жили з моїми батьками, у зв’язку з моїм навчанням синочок часто залишався з бабусею… Начебто і каверзи не чекала, мама моя педагог із стажем, але одного дня зловила себе на думці, що вельми дивно, чому дитя біля-трьох-років досих пір говорить про себе в третій особі.Заборонила всім говорити: “Марочка піде, Марк зробить те-то”, стала переучать говорити правильно, “я”… Уміємо тепер. Ну хіба що в критичні моменти прослизає ця наполеглива третя особа, але адже вже розуміє… А ось з питаннями-відповідями я трохи більше упустила часу, і коли треба було не промовляти за дитям фразу, а відповідати на неї - всі наполегливо “повторювали” як папуга…
Мне переживати, або улагодиться? Як же скоріше налагодити ось ці питання-відповіді?
Выразите свое мнение
Если вы хотите добавить свой комментарий, вы должны войти как зарегистрированный пользователь.