Психологія та розвиток дитини

З понеділка дочка (5 років 8 місяців) щодня плаче з ранку в дитячому саду - не хочу, щоб ти вирушала. Мало не чіпляється. Пробуджується нормально, йдемо в сад з піснями, увечері теж у хорошому настрої.
І тут до мене доходить, що взагалі-то неділю тому ми поховали мого вітчима. Дочка "дедушку Б." дуже любила, він з нею займався, коли вона приїжджала до бабусі, грав в шахи і так далі Вона з ним попрощалася в морзі, бачила, як горюєт бабуся, весь час говорить, що їй жалко дідусь.
А ще ми місяць тому поховали її прабабусю Вона теж була на похоронах від початку до кінця.
Плачет і боїться мене відпускати тому? Зрозуміла, що всі люди смертні і інколи смертні раптово (с)? Як поговорити з нею, полегшити стрес? Обіцяти, що я буду з нею завжди і ніколи не помру я не стану. Як допомогти дитяті впорається з такими думками?
Ночью спить нормально (ТТТ) - без кошмарів, скриків і розсипів.