Психологія та розвиток дитини

Моя проблема полягає в тому, що мені належить відлучати від грудей дочку 2 г і 5 м-кодів.
У нас повна, здорова сім’я, є і папа і брат 6 років. Бабусі живуть далеко. Моя мама приїжджала, коли дівчинці був 1 р. Тоді відлучити не вийшло. Ми були вимушені майже не розлучатися, в теплу країну виїхати планувала, але не вийшло. Дача теж не личила, тк був лютий. У результаті ми промучували тиждень. Молоко не пішло, дівчинка відчувала себе погановесь час плакала, вередувала. Нормально не спала вся сім’я. Я злегка підціджувалася, щоб зняти біль. Але ледве чула голос дочки, як груди знову наповнювалися, голова розколювалася, а дитя лізло на руки і заподіювало мені пекельний біль дотиками. Вобщем, зробили вивід, що просто нам ще не час і кинули знущання.  Отложили до наступної маминої відпустки. Але потім виявилось, що відпустка по незалежних від нас причинах буде лише в липні.Отже, мама приїде через місяць. Можна будемені із старшим жити в квартирі, мама з дочкою будуть на дачі. Декілька днів повинне хватіть
Но мене мучить низка запитань і сумнівів, знайти відповіді на яких і отримати поради мені б дуже хотілося від членів співтовариства.
Картіна така. Дівчинка розвинена добре. З 1г і 8 м-кодами говорить пропозиціями, ясно виражає думки, грає, любить читати з мамою книжки. Дивитися з братом мультики. По характеру самостійна. Найчастіше знає чого хоче і як цього досягти. Розуміє і адекватно реагуєна слова «ненадо» і «нельзя». У нас немає істерик в магазинах, немає бажання забрати у іншого дитяти в пісочниці іграшку і тд. Проситься давно в туалет будинку і сама ходить на горщик на дачі.
Но, що касаєсF «сиси», тут просто аут!  «Сися» вже дістала всю сім’ю! Наш папа, святого терпіння людина, що обожнює дочку, вже виходить з себе, тк ця вимога звучить  невозможно часто. Ми спимо утрьох. Вона смокче перед денним і нічним сном. Частовдень може просто не випускати груди з рота дві години. Намагаюся вислизнути – пробуджується і плаче. Тоді ламається режим, залишок дня йде сторчака. Перед пробудженням вранці може смоктати години 1.5. Встали, вмивалися, поїли. « Мама, я хочу спати!» - це тонкий натяк на полежати з цицею хвилин 20-30 під книжку. Може попросити у будь-який момент. Посеред варива супу, під час приходу гостей, за бажанням своєї лівої ноги.  Все кидай і давай їй груди.
Пробовала не дати. Істерика.Їй взагалі істерики не властиві. А якщо і трапляються, її легко відвернути, заспокоїти. Але лише не в цьому випадку. «Мамочка, ну будь ласка!!! Ну будь ласка, будь ласка, будь ласка!!!!! Ааааааааааа! Ну мені дуже хочестя цицю! Ну мама, мамуся, ну будь ласка!!!!» Падає в ноги, слезьмі умивається. Щиро нещасне і ридаюче дитя. Більше 20 хвилин я не витримую. І ніхто не витримує. 10 -20-30 хвилин і дитя щасливе, біжить грати і натупаєт світ.
Меня вся ця ситуація напрягаєт жахливо. Це відриває масу часу від мого активного денного життя і останніх членів сім’ї.  По 1-1.5 години  утреннее пробудження, 0.5 – 2.5 години денний сон, 0.5-1.5 години укладання на ніч. Плюс денні циця-тайми. Я не говорю про ніч. Спить зі мною і скільки там  она смокче, не знаю.
Я дуже хочу з цим покінчити. Остался місяць. Швидше б!
Но, до проблеми. Я боюся, залишити її довго. Найбільше, на скільки ми розлучалися, це декілька годинвдень. Вона ніколи не спала без мене ні вдень ні вночі.
К бабусі доведеться звикатися заново. Може тиждень за 2 звикнеться. Тоді розлучимося.
Но як дівчинка це сприйме? Я боюся, що для неї це буде сильна психологічна травма. Вона ще не розуміє розмови по телефону. Вона не має відчуття часу. Вона не разлівчаєт «завтра» і «через п’ять дней». Як її підготувати?
Я знаю її – для неї це буде просто удар, якщо я зникну разом з братом. Мужа яне враховую, тк у нього робота пов’язана з відсутністю будинку мясяцамі, його швидше за все в липні не буде.  Нас всіх раптом не стане, буде лише бабуся, яку вона знатиме 2-3 тижні.
Что робити? Як пом’якшити? Чи можна як те підготуватися і підготувати дівчинку?
Еслі я з цим не покінчу, я з’їду з глузду.  Но як не травмувати дитяти?
Заранєє велике спасибі всім, хто попрацює написати мені какиєї те міркування!